Союз (або заповіт, івр. бріт) Авраама з Богом, описаний у книзі Буття (глав 12, 15, 17), став фундаментом юдейського монотеїзму й вплинув на християнство та іслам. Його значення для становлення єдинобожжя можна розглядати на кількох рівнях:
1. Перший чіткий перехід до виключного поклоніння одному Богові
- До Авраама релігійний світ Месопотамії (Ур Халдейський, звідки він вийшов) був політеїстичним: поклонялися багатьом богам (Сін, Шамаш, Іштар тощо).
- Бог (пізніше названий Ягве) вимагає від Авраама виключної вірності: «Я Бог твій; ходи переді Мною і будь непорочний» (Бут. 17:1). Це не просто договір, а особиста відданість одному Богові, що виключає інших.
- Авраам відкидає ідолів (за юдейською традицією — розбиває ідолів батька Тераха, див. Мідраш Берешит Раба 38:13), що символізує розрив із політеїзмом.
2. Заповіт як основа ідентичності «обраного народу»
- Бог обіцяє Аврааму:
- численне потомство («як пісок морський»),
- землю Ханаан,
- благословення всім народам через нього (Бут. 12:3).
- У відповідь Авраам має обрізати себе та всіх чоловіків дому (Бут. 17:10–14) — фізична ознака заповіту, що відокремлює його нащадків від інших народів.
- Цей заповіт стає етнічною та релігійною основою Ізраїлю, який пізніше через Мойсея отримує Тору з чітким монотеїстичним кредо: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь один є» (Повт. 6:4).
3. Модель віри, а не жертви чи магії
- На відміну від сусідніх культів (наприклад, ханаанських), де боги вимагали жертв для «підкуплення», заповіт з Авраамом ґрунтується на довірі (емунá).
- Випробування з Ісаком (Акеда, Бут. 22) показує: Бог не потребує людських жертв (на відміну від Молоха чи ханаанських богів), а вимагає абсолютної віри.
4. Універсалістський потенціал
- Хоча заповіт укладений з одним чоловіком і його родом, обіцянка «благословення всім народам» (Бут. 12:3) закладає ідею, що монотеїзм Авраама — не локальний культ, а потенційно універсальна релігія.
- Це реалізується в християнстві (Гал. 3:8: «Євангеліє було проповідане Авраамові») та ісламі (Авраам — Ібрагім, «ханіф», чистий монотеїст до Тори й Євангелія).
Короткий підсумок
Союз Авраама з Богом — це перший документально зафіксований перехід від політеїзму до ексклюзивного поклоніння одному Богові, що поєднує:
- особисту віру,
- етнічну ідентичність,
- універсальну перспективу.
Без цього заповіту юдейський монотеїзм (а згодом і авраамічні релігії) не мав би історичної та теологічної основи.