Діяльність пророка Іллі (Елії) в боротьбі проти ідолопоклонства, описана переважно в 1-й Книзі Царів (17–19, 21 гл.) та 2-й Книзі Царів (1–2 гл.), була радикальною, демонстративною та спрямована на відновлення чистого поклоніння Єдиному Богові Ізраїлю (Ягве). Ось ключові характеристики його служіння:
### 1. Пряме протистояння Ваалу та його пророкам
– Ілля виступив проти культу Ваала — ханаанського бога родючості, дощів і бурі, якого активно просував цар Ахав та його дружина Єзавель.
– Найяскравіший приклад — змагання на горі Кармель (1 Цар. 18):
– Ілля викликав 450 пророків Ваала на публічне випробування: чиї боги пошлють вогонь з неба на жертву.
– Пророки Ваала марно кричали, різали себе, але вогню не було.
– Ілля, навпаки, полив свою жертву водою тричі, помолився — і вогонь з неба спалив усе, навіть каміння та воду.
– Після цього Ілля власноруч стратив 450 пророків Ваала біля потоку Кішон.
### 2. Пророцтво посухи як Божого суду
– Ілля оголосив трирічну посуху (1 Цар. 17:1) як покарання за ідолопоклонство:
> «Живе Господь, Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! Цих років не буде роси ані дощу, аж поки я не скажу!»
– Це було прямим викликом Ваалу, якого вважали володарем дощу. Посуха довела неспроможність ідола.
### 3. Чудеса на підтвердження влади Ягве
– Нагодування вдови в Сарепті (1 Цар. 17:8–16): борошно та олія не вичерпувалися.
– Воскресіння сина вдови (1 Цар. 17:17–24) — перше згадане в Біблії воскресіння.
– Ці чудеса відбувалися на території язичників (Сидон), показуючи, що Ягве сильніший за Ваала навіть на його «рідній землі».
### 4. Особиста відданість і ревність за Бога
– Ілля називає себе «ревнителем за Господа» (1 Цар. 19:10, 14):
> «Я палаю ревністю за Господа, Бога Саваота…»
– Він діє сам, без підтримки народу чи влади, часто втікаючи від переслідувань Єзавелі.
### 5. Покарання царів за ідолопоклонство
– Пророцтво про загибель Ахава та Єзавелі (1 Цар. 21:17–24) через убивство Навуфея та підтримку язичництва.
– Його наступник Елісей виконав це пророцтво (2 Цар. 9).
### 6. Духовна боротьба та депресія
– Після Кармелю Ілля впав у відчай (1 Цар. 19): втік у пустелю, просив смерті.
– Бог явився йому не в бурі чи вогні, а в тихому голосі — підкреслюючи, що боротьба за віру — це не лише чудеса, а й внутрішнє оновлення.
—
Підсумок:
Діяльність Іллі характеризується радикальною конфронтацією, чудесами як доказами, прямим протистоянням владі, ревністю за чистоту віри та готовністю до самотності й страждань. Він став символом непримиренності до ідолопоклонства та прообразом пророчого служіння в юдаїзмі та християнстві.