Українські дрони змінили сучасну війну, запровадивши не дорогі, гнучкі та високоефективні безпілотні системи, які кидають виклик традиційним військовим стратегіям.
Українські збройні сили використовують не дорогі, часто комерційні, готові дрони, такі як квадрокоптери та дрони з оглядом від першої особи (еф пі ві). Ці дрони, спочатку розроблені для любителів, були перепрофільовані для розвідки, високоточних ударів та виявлення артилерії, що зробило повітряну силу доступною без необхідності використання дорогих пілотованих літаків або великих військових дронів. Це зрівняло умови гри з переважаючими російськими повітряними силами, дозволяючи Україні підтримувати обізнаність про ситуацію на полі бою, не зважаючи на обмежені ресурси.
Дрони еф пі ві, адаптовані українцями для війни, стали революційним рішенням завдяки своїй точності та доступності. Вартість яких становить від п‘ятсот до тисячи доларів США. Вони знищують будь яку броньовану техніку ворога вартістю мільйони доларів з високою точністю, досягаючи 80% летальності проти техніки та військ.
Створення Україною спеціалізованих ударних підрозділів еф пі ві перетворило ці дрони на основну зброю, відповідальну за приблизно 70% жертв та втрат техніки в деяких секторах ворога. Цей зробило дрони більш смертоносними, ніж традиційна артилерія, у багатьох сценаріях, переосмисливши економічну ефективність у війні.
Українські дрони зробили локацію бою як би прозорою, забезпечивши постійне повітряне спостереження та можливості для ударів. Операції українських дронів дозволяють здійснювати розвідку та цільове наведення в режимі реального часу, навіть глибоко в тилу ворога. Українці щодня розгортають тисячі дронів, створюючи “зону вбивства”, що простягається на велику відстань від фронту, де жодна позиція для росіян не є безпечною.
Всюдисущість українськіх дронів створила сильний психологічний стрес для російських солдатів, зокрема, дрони, такі як “ВампІр” (прозваний росіянами “Баба Яга”), посилюють страх через нічні операції та пропаганду в соціальних мережах.
Україна розробила далекобійні безпілотники-камікадзе, такі як “Ю джей 22” та “БобЕр”, здатні вражати цілі на відстані до тисячи кілометрів. Ці безпілотники вражають російські нафтопереробні заводи, аеродроми та інфраструктуру, компенсуючи брак в України ракет далекого радіусу дії.
Помітні атаки, такі як удар по терміналу “Новатеку” в Усть-Лузі в січні 2024 року, порушили операції Росії на тижні. Ці недорогі та масштабовані системи дозволяють Україні проектувати силу глибоко на російську територію, змінюючи стратегічні розрахунки ведення війни.
Українська індустрія дронів переживає вибуховий розвиток – з кількох компаній у 2022 році до понад п‘ятсот, виробляючи чотири з половиною мільйона дронів щорічно станом на 2025 рік.
. .
Такий підхід України у поєднанні з прямим зворотним зв’язком від солдатів до виробників дозволяє швидко втілювати новітні ідеї безпосередньо у виробництво, створюючи спеціалізовані дрони, такі як картонний “Сайпак Корво” за три тисячи п’ятсот доларів. Ця децентралізована модель контрастує з традиційними, повільно розвиваючимися оборонними галузями промисловості.
Війна безпілотників спровокувала гонку озброєнь у сфері радіоелектронної боротьби (РЕБ) та систем боротьби з безпілотниками. Обидві сторони використовують глушіння для переривання сигналів безпілотників, але Україна протидіяла цьому за допомогою інновацій, таких як безпілотники з оптоволоконним керуванням та системи на основі штучного інтелекту, які стійкі до глушіння.
Ці адаптації підкреслюють необхідність постійної технологічної еволюції, оскільки безпілотники, вразливі до РЕБ на початку війни, були замінені більш стійкими моделями. Акцент на масштабованих модульних конструкціях гарантує, що безпілотники залишаються ефективними, незважаючи на контрзаходи.
Створення Україною окремої служби безпілотників та спеціалізованих підрозділів, таких як ударні роти БПЛА майже в кожній бригаді, відображає системну інтеграцію безпілотників у військову доктрину. На відміну від великих безпілотників, таких як турецький “Ті бі 2”, які стали менш ефективними після посилення Росією протиповітряної оборони, малі безпілотники виявилися складнішими для боротьби, оскільки вони служать “боєприпасами”, а не продовженням повітряних сил. Це зменшило залежність від операторів-людей у небезпечних місіях, вирішило проблему нестачі людських ресурсів та змінило структуру сил.
Дрони посилили психологічну війну, а Україна публікує перевірені відео ударів у соціальних мережах, щоб деморалізувати російські війська та заручитися внутрішньою підтримкою. Постійна загроза з боку дронів у поєднанні з їхніми моторошними звуками посилює тривогу солдатів. Це зробило дрони символом сучасної війни, впливаючи на глобальне сприйняття конфлікту.
Українські безпілотники не здійснили революції у війні в сенсі того, щоб перевернути її фундаментальну природу – артилерія та бойові дії з людьми залишаються центральними, – але вони прискорили еволюцію тактики та технологій. Вони кидають виклик традиційним ієрархіям військової сили, дозволяючи меншим державам зривати дії більших супротивників.
Доступність технології дронів, зумовлена прикладом України, свідчить про те, що майбутні війни все частіше використовуватимуть дешеві, масштабовані та автономні системи, що змушуватиме військові в усьому світі адаптуватися або ризикувати загинути.
Ця трансформація, хоча й тактично глибока, не є “чарівною кулею” для перемоги, оскільки дрони доповнюють, а не замінюють звичайні сили. Успіх України полягає в інтеграції дронів з іншими системами, що підтримується західною допомогою та місцевою винахідливістю, пропонуючи модель сучасної війни з обмеженим бюджетом.