В умовах ескалації російсько-українського конфлікту мало яка зброя так захопила уяву пропагандистської машини, як російська балістична ракета середньої дальності “Орєшнік”.
Ця гіперзвукова ракета була представлена путіним як неперевершена “суперзброя”, здатна вражати європейські столиці за лічені хвилини та долати всі відомі системи оборони.
путін неодноразово звеличував це як символ технологічної переваги Росії, навіть оголошуючи про плани масового виробництва та розміщення у підконтрольній Білорусі. Однак, за цією бравадою ховається історія постійних невдач, технічних провалів і порожніх обіцянок, що оголює вразливі місця російського військово-промислового комплексу.
Давайте розберемося у складних обставинах історії “Орєшнік”, спираючись на перевірені звіти та аналізи, щоб зрозуміти, як реальність знищила гордість путіна.
Ракета, у подальшому названа “Орєшнік”, з’явилася на тлі продовження агресії росії проти України та подається як пряма відповідь на підтримку Києва з боку Заходу, включаючи використання британських, французьких та американських ракет великої дальності “Сторм шедоу”, “Скальп” та “Атакмс”.
Спочатку розроблена ще за радянських часів в Україні на оборонному підприємстві “Південмаш” у місті Дніпро, надалі ця ракета стала російською модифікованою версією міжконтинентальної балістичної ракети РС-26 “Рубіж” (позначення НАТО: СС-ікс-31), “Орєшнік” отримав менше палива, щоб відповідати міжнародних угод про контроль над озброєннями щодо систем великої дальності
путін описав цей ракетний шедевр як гіперзвуковий, здатний розвивати швидкість до 10 махів (вдесятеро більше швидкості звуку) і здатний нести ядерні боєголовки або кінетичні снаряди, які падають на землю подібно до “метеориту”, створюючи температуру до 4000 градусів за Цельсієм – вище, ніж на поверхні Сонця.
Заявлена росією дальність польоту ракети дозволяє наносити швидкі удари: з Білорусі вона може досягти Лондона приблизно за 8,8 хвилини, Парижа – за 8,3 хвилини, а Києва – менш ніж за 3 хвилини. путін заявив, що її “неможливо перехопити”, і цю заяву підхопила російська пропаганда, розповідаючи казки про її потенційну можливість атакувати бази НАТО у Німеччині, Румунії та інших країнах.
Перше бойове випробування ракети відбулося 21 листопада 2024 року, коли росія запустила неядерний варіант із полігону Капустін Яр в Астрахані, націлившись на оборонний завод у Дніпрі, Україна. У ЗМІ пройшли кадри, як шість боєголовок вражають довколишні цілі, і Пентагон підтвердив велику швидкість ракети, спочатку прийнявши її за міжконтинентальну балістичну, але жодних заявлених путіним десяти махів не було.
До серпня 2025 року путін оголосив про початок масового виробництва, представивши “Орєшнік” як стратегічний фактор стримування західної ескалації. Плани щодо розміщення цієї зброї в Білорусі ще більше посилили загрозу, скоротивши підлітний час до європейських цілей та наголошуючи, наскільки путін покладається на таку зброю для демонстрації своєї сили в умовах невдач в Україні.
Незважаючи на початковий успіх у Дніпрі, успіх “Орєшнік” швидко пішов на спад. Загалом через два дні після першого запуску, 23 листопада 2024 року, друга спроба завершилася невдачею. Ракета, ймовірно, спрямована на Київ чи об’єкт у Карпатах біля кордонів НАТО, не досягла мети. То справді був невдалий пуск, щоб продемонструвати ескалацію, але точні подробиці цього провалу залишилися незрозумілими. Ця рання невдача натякала на серйозніші проблеми, які свідчать, що ракета може бути не повністю працездатною ще п’ять-сім років.
У лютому 2025 року з’явилися повідомлення про черговий невдалий пуск Києвом. “Орєшнік” був запущений з Астрахані, але впала на російській території, не пролетівши далеко. У Києві було оголошено повітряну тривогу, але вибуху не сталося, і тривогу було скасовано через тридцять одну хвилину.
Травень 2025 року завдав ще більше неприємностей російській пропаганді. Повідомлялося, що друга спроба запуску “Орєшнік” теж не принесла успіху. До червня 2025 року на кадрах із Казахстану було видно, як об’єкт розпадається в небі, що породило чутки про збій “Орєшнік” в польоті. Міністерство оборони Казахстану провело розслідування, припустивши, що це міг бути уламок космічного корабля, метеорит або навіть фрагмент китайської ракети, вважаючи російську ракету малоймовірною через розбіжності траєкторій. Інцидент породив безліч спекуляцій, деякі з яких пов’язували його з реакцією Росії на удари українських безпілотників авіабазами.
Подальші інциденти посилили ситуацію. У липні 2025 року ракета, імовірно, “Орєшнік”, була запущена з Криму у бік Одеси, але втратила стійкість у польоті та впала в Чорне море.
Таким чином, на початок липня 2025 року “Орєшнік” пережив у результаті сім невдалих пусків, що свідчить про системні проблеми. Ці невдачі відображають проблеми інших російських систем, наприклад, страшний вибух так званої міжконтинентальної балістичної ракети “Сармат” під час випробування у 2024 році та невдалий запуск ракети такого ж типу “Ярс” у травні 2025 року.
Проблеми “Орєшнік” не залишилися непоміченими. Українські офіційні особи відкинули російські погрози як спроби тероризувати Київ, пророкуючи провал. Білоруський диктатор Лукашенко якось сказав, що путін відхилив пропозицію завдати удару по офісу Зеленського цією ракетою, сказавши “у жодному разі”, що означало сумніви в її точності – її ймовірне кругове відхилення перевищує 3,5 кілометрів. Невдачі “Орєшнік в” відображають обмеженість ресурсів і слабкі наукові та технічні можливості росії.
“Орєшнік” став об’єктом глузувань, показавши свою ненадійність на тлі глузувань над путіном. Все надто явно вказує на проблеми росії з її військовим потенціалом: наступ, що застряв в Україні, падіння союзника Башара Асада в Сирії та надмірна залежність від пропаганди. Історія “Орєшнік” перегукується з гонкою озброєнь часів холодної війни, де розрекламована зброя часто приховувала реальні вади.
Таким чином, те, що путін представив як свою непереможну зброю, насправді оголило технологічне відставання росії. В даний момент “Орєшнік” залишається скоріше хибним символом, ніж досягненням – горішок, який виявилося важко розколоти, на велику ганьбу путіна, який, незважаючи на всі провали з “Орєшнік”, наказав пустити його в серійне виробництво. Низка провалів з “Орєшнік” не стала застереженням для росії: у сучасній війні один тільки галас не гарантує перемогу.