Ассирійське завоювання Північного Ізраїльського царства (відомого також як Ізраїльське царство) відбулося в 722–720 роках до н. е. Під проводом ассирійського царя Саргона II ассирійські війська захопили столицю Самарію після тривалої облоги, що призвело до повного знищення царства як незалежної держави.
Це завоювання радикально вплинуло на долю Північного царства в кількох аспектах:
– Депортація населення та “втрачені племена”: Ассирійці депортували значну частину ізраїльського населення (близько 27 000 осіб за ассирійськими записами) до віддалених регіонів Ассирії, Месопотамії та Мідії. Це призвело до асиміляції депортованих ізраїльтян серед місцевого населення, і вони втратили свою національну ідентичність, утворивши так звані “десять втрачених племен Ізраїлю”.
– Переселення чужоземців: Ассирійці, відповідно до своєї політики, переселили в землі колишнього Північного царства народи з інших завойованих територій (наприклад, з Вавилонії, Сирії та Месопотамії). Це призвело до змішування культур і релігій, що з часом сформувало самаритянську спільноту, яка зберегла елементи юдейської віри, але була відкинута юдеями Південного царства.
– Політичне та територіальне зникнення: Північне царство припинило існування як самостійна держава. Його землі були перетворені на ассирійські провінції (наприклад, Самарія, Мегіддо та Галаад), що ознаменувало кінець розділеного Ізраїлю. Лише Південне Юдейське царство залишилося незалежним, але й воно зазнало впливу ассирійської загрози.
– Соціально-економічні наслідки: Завоювання супроводжувалося руйнуваннями, голодом і демографічними змінами. Регіон переживав період руралізації (зменшення міського населення на користь сільського), а економіка зазнала занепаду через втрату робочої сили та ресурсів.
Загалом, ассирійське завоювання стало поворотним моментом у біблійній історії, символізуючи покарання за невірність Богові (за біблійними текстами) і призвівши до тривалих культурних та етнічних змін у регіоні.